Интернет-магазин меха, готовой одежды и аксессуаров AtelieOM.com - заходи и покупай дешево!
читать RSS новости | Books - свободная электронная библиотека

Скачать книги txt, fb2, doc, pdf | по алфавиту

{sape_links}

Мати все

  • Книга прочитана: 23269 раз
  • Комментариев: 33
постер к книге Мати все

Год: 2010

Размер: 5,06 Мб

Описание книги:

Всю жизнь Иветта посвятила больному сыну Платону.
Старшая дочь Лидия была вынуждена, как и мать, приглядывать за родным братом, жертвуя всеми радостями жизни. А мать решила купить сыну живую куклу, которая удовлетворяла бы природные потребности юноши. Так у семье появилась Рая, и... Свет одной любви разогнал мрак другой.
Именно теперь Лида узнала, о том что Платон и сельская девочка не единственные марионетки в руках Иветты!
Ради этого стоит прочитать роман Люко Дашвар - Мати все, чтобы прочувствовать всю книгу от начала до конца.






 3.4/10  (голосов: 47)

Компьютерные курсы нового поколения. Научись за короткий срок - без лишней "воды" и затрат! Самая эффективная система обучения!


  • Читать он-лайн
  • Скачать
  • Скачать Аудио
  • Бесплатно или купить!
  • Того осіннього вечора у провулку поблизу Контрактової темрява світло з'їла. І око їй не виколоти — не видно. Нічого не рятувало — ні ліхтарі, ні лампи з вітрин і вікон. Небо порвало ся. Чорні кишки долу. Дощ-кров фонта­ном. Вітер із дощем грається: у жменю його та й кидає — на тобі косяк, на тобі горизонталі. Потік — хазяїн собаку не вижене. А собача хазяїна — на раз! Верескливе, мале, на ніжках-сірничках, чимдуж тягнуло літніх чоловіка й жінку до чорного целофанового мішка. Ва­лявся — повний-повнісінький — при стіні на тротуарі. Старі за ним — по калюжах, по калюжах, блага парасолька вітру кланяється. І куди?! Куди? — Лакі, Лакі! — ту вошу просять. — Та зупинись уже! Собача дошкреблося до мішка, обнюхало його, ніби — тіль­ки тут! Задню ніжку вже підняло... Не встигло примоститися, раптом вуха сторчака, загарчало, кудись убік дивиться... Старі озирнулися: повз них стрімко йшла молода вагітна жінка. Притискала до живота голу гумову жінку з розчепіре­ними ногами... По воді — пряма їй доріжка найкоротша. І са­ма— як та вода... 8 Кінець світу... — прошепотіла стара, дивлячись вагітній услід. Старий обійняв дружину: Ходімо додому, мати. Вона глянула на мішок, біля якого вже відмітилося собача. Як для сміття... мішок завеликий, — мовила непевно. — Треба подивитися. А що, як там... людина... Він обійняв її міцніше, майже силоміць повів геть. Сміття, люба. Звичайне сміття. Чого розхвилювалася? До пенсії ще тиждень, а валокордин майже закінчився... Із чорного целофанового мішка визирнув волоцюжка. Бай­дуже плюнув у спину старим: це ж треба, ледь ноги перестав­ляють, а й собі — світ рятувати. Вагітній бракувало повітря, та вона бігла... Поспішала так, ніби несла не огидну ляльку — кисневу подушку для астматика. Трохи ще... Трохи... До чотириповерхового, ще дореволюційного будинку з по­нівеченими ангелами на фасаді — кроків двадцять. Не подужа­ла. Зупинилася. Лицем у небо... Ротом — як та риба, а в рот не повітря — вода. Нема спасіння! А де, де? Подалася поглядом до вікон високих. З них світло м'яке манить: ходи вже, ходи. Із брудної й при дощі «тойоти» біля під'їзду за вагітною роздратовано спостерігав мужчина років тридцяти, настільки звичайний, що, коли б не стильна борідка а-ля демон і хитру­ваті очі, у натовпі й не розпізнати. Побачив вагітну з гумовою потворою — мало цигарка з рота не випала. Та вони всі там божевільні! Дверцята прочинив. Лідо, усе! Я їду! Розгубилася. То до нього тіпнеться, то до під''ізду: Стасику... Я вже... Вже! Я тільки віднесу... Знущаєшся?! Лише хвилину! — посунула до будинку, хоч і несила. Він дверцятами — грюк! «Хвилину? Годиться! Чекаю тільки хвилину!» Музику врубив. «Владимирский централ, ветер северный. Хотя я банковал, жизнь разменяна. Но не "очко" обычно губит, а к одиннадцати туз». О! — Мобілку до вуха. — Олег? Привіт, старий. Пульку розпишемо? Ліда не бачила, як брудна «тойота» вислизнула з провулка і зникла в негоді. Задихалася. Над силу тягла гумову ляльку нагору. Ще п'ятнадцять сходинок, десять, дев'ять... Чотири, три... І сходинки ж такі високі! Чи то Ліда слабка надто? Штовхнула причинені вхідні двері на другому поверсі. Мамо... Я вже... Тихо. Ліда затамувала дух, притисла гумове страхіття до живота, витягнула шию — що там? що? — обережно пішла до вітальні. Мамо... В оксамитовому, схожому на царський трон кріслі біля сто­ла сиділа красива доглянута пані за шістдесят. Очі гонорови­ті, холодні, вуста тонкі, спина пряма, як шляхи героїв. Мамо?.. Ти надто забарилася, Лідочко! — мовила пані, не потур­бувавши жодного мімічного м'язу. Ліда розгублено озирнулася й опустила голову. Руки самі впали. Гумова потвора вислизнула, боком притулилася до стіни і, здалося, із подивом кліпнула оченятами: де це я? Не­бідна хатинка! Стеля метри чотири заввишки, муранське скло сонцем бризкає, меблі старовинні, картини на стінах... І що — оригінали? Срібло не тьмяне, порцеляна, книжки... Книжок надто багато. Самохвалов, Нуллер, Гудман, Скотт — не Валь­тер, Буковський — не дисидент, Глузман, Джекобсон, Лі Ко- леман, Вайсман, бла-бла-бла... Навіщо?., стільки книжок?., з психіатрії? Ліда шарпонула гумове нещастя. А цю куди?.. Платон уже заспокоївся... З ним Ангеліночка... Вагітна обхопила живіт, головою захитала — так, так, ро­зумію. На матір благально: То я піду? — попросилася. Пані й не ворухнулася. Тільки брова зламалася, мовляв; що я чую?! І з братом не попрощаєшся?! Ліда безпорадно глянула на вікно, під яким там, у дощі, по­винен би ще чекати Стас. А в голові фантазії: животом про­бити скло, каменем униз. Тільки би скоріше до нього. Тільки би він ще чекав, бо кожен раз, коли він їде, ЛіДі здається — назавжди. І страшно. Так страшно, як у дитинстві. Хіба я можу не попрощатися з Платоном? — повернула до братової кімнати. Не поспішай, Лідочко. Красива пані несподівано легко, як для свого віку, встала. Пішла до вікна. Твій невблаганний чоловік уже поїхав. — Виглянула, хо­лодно всміхнулася. — Так, поїхав. — Обернулася до дочки. — Перевдягнись у мій теплий халат, Лідочко, і йди до брата. А я попрошу Ангеліночку подати нам гарячого чаю і висуши­ти твій одяг. Ліда закам'яніла на півдорозі до Платонової кімнати, з лиця- волосся-одягу — вода додолу. А сльоза не на підлогу. На серце. Добре, мамо...

  • Скачать книгу Мати все в фоматах: DOC, TXT, FB2, PDF, RTF, PDB, ODT
  • Время звучания:


    Формат / Качество:


  • Найти книгу бесплатно:


    Купить бумажный экземпляр книги:


    Купить электронный экземпляр книги:


{sape_links}
{sape_links}

Avatar
  • #1 - Написал: Vin 17 мая 2011 18:37
  • Комментариев: 8
Группа: VIP

непонятная книга, почему она такая популярная сейчас? кто скажет?

Avatar
  • #2 - Написал: Novimogs 22 декабря 2011 21:56
  • Комментариев: 1
Группа: Посетители

спасибо за топик)

Avatar
  • #3 - Написал: ytery 5 марта 2015 05:43
  • Комментариев: 10379
Группа: Посетители

Avatar
  • #4 - Написал: adadem 6 марта 2015 14:29
  • Комментариев: 10285
Группа: Посетители

Avatar
  • #5 - Написал: ycove 6 марта 2015 23:15
  • Комментариев: 10386
Группа: Посетители

Avatar
  • #6 - Написал: adadem 7 марта 2015 06:51
  • Комментариев: 10285
Группа: Посетители

Avatar
  • #7 - Написал: ycove 7 марта 2015 12:58
  • Комментариев: 10386
Группа: Посетители

Avatar
  • #8 - Написал: ytery 7 марта 2015 12:59
  • Комментариев: 10379
Группа: Посетители

Avatar
  • #9 - Написал: adadem 7 марта 2015 13:08
  • Комментариев: 10285
Группа: Посетители
1 2 3 4
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

Наша электронная библиотека – это то место, в котором вы всегда сможете бесплатно и без регистрации скачать книги в форматах txt, fb2, pdf

2011-2012 ™
Правообладателям
Карта сайта


Украина онлайн